Булінг

Що таке «булінг» та чому про нього треба знати всім батькам?

             Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

  Булінг може роявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

        Від булінгу траждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою “булінгу”?

  • Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
  • Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
  • Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
  • Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.
  • Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
  • Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
  • Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
  • Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
  • Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Що робити батькам?

     У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

     Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

     Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

     Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

     Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

     Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

     Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

     Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

     Пам’ятайте, що ситуацію булінгу можна вирішити за допомогою спеціалістів, керуючись наступною схемою: класний керівник – спеціалісти соціально – психологічної служби – заступники директора –  директор школи.

     Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

     Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до спеціалістів шкільної соціально – психологічної служби, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

     Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

     Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

     Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.